Модераторы: goward, Vadim Deruzhinsky, Andrey Ladyzhenko
Слуды от Игоря » Чт янв 28, 2010 11:13 am
- интересная логика
брежневы - из курской деревни с очень русским названием "бреженево"
но фамилия выходцев из той деревни, канешна же - от украинцев брежних
Слуды от Игоря » Чт янв 28, 2010 11:17 am
до 90-х годов хх века - ни одного восстания в центральной россии
Слуды от Игоря » Чт янв 28, 2010 3:41 pm
а воссатние декабристов - никак не центральная россия, а петербург и украина
Слуды от Игоря » Чт янв 28, 2010 3:42 pm
вы уж прямо пишите - "это В КНИЖКАХ написано!" - и мы поймем, что вы хотели при сем сказать
psv-777 » Пт янв 29, 2010 1:36 am
psv-777
Это против кого вы восстания, последние лет 300 , устраивали?
Даже не углубляясь на 300лет в историческую перспективу,навскидку: тамбовское и кронштадское против большевиков,сибирское против Колчака,против коммунистов ГКЧП....
Сибиряк » Пт янв 29, 2010 10:35 am
Слуды от Игоря » Пт янв 29, 2010 10:51 am
отсюда - выраженное доминирование в раннебольшевистской украине национальных меньшинств - русских и евреев
- по кампучии я уже здесь отвечал
забыл лишь задать вопрос - что принципиально нового вы увидели в полпотовской кампучии по сравнению с большевистской россией 20-30 годов??
"перевернутую пирамиду", в которой кто были ничем - тот стал всем? в которой дворянин вынужден был маскироваться под пролетария?
или практику "снимать людей СЛОЯМИ" - как охаратеризовал деятельность своего ведомства один чекист в 30-е годы? практику классовых и социальных "чисток"?
"варварство" тех, на кого опиралась та власть? так я бывал в российской глубинке - иные дервеньки там даже сейчас - ни дать ни взять - 16 век - разве что несколько телеграфных столбов надо спилить
еще в 50-е годы - мне одна женщина из кировских сказывала - там носили лапти - т.е. обувь ИЗ ДРЕВЕСНОЙ КОРЫ
и быт и нравы в той глубинке - соостветствующие
что - не было в стране "ссср" этнических чисток"?? были - и список "зачищенных" народов достаточно велик
все это было - и ничего принципиально нового на фоне того, что делали русские большевики с 1918 года, красные кхмеры не придумали - разве что довели те же технологии и те же установки до их логического предела
да, в китай большевизм не был принесен на штыках - хотя была массированная военная помощь и политическая поддержка со стороны московии
в китае семена большевизма упали на почти родную почву - благо у истоков традиционной "московской" системы, поздним римейком которой стал в хх веке русский большевизм, стояли восточные "учителя" - чингис-хан с его великой ясой, елюй-сюцай с его китайскими технологиями - и сам китай - система, где всем и вся в стране владело государство, оно и управляло производством - а коллективным "собственником" средств производства в стране была всесильная бюрократия
с чем можно сравнить полпотовскую кампучию - так это не только с большевистской россией - но и с оккупированной большевиками извне украиной
отсюда - выраженное доминирование в раннебольшевистской украине национальных меньшинств - русских и евреев - которым, в отличие от украинцев, большевизм был почти "родным" (хотя позже возникла дифференциация и между ними по этой части)
и огромное число жертв "большевизма" и в кампучии, и в украине прежде всего среди титульной нации
роднит и картина крушения большевизма в украине и кампучии - как только резко слабеет его поддержка извне (из россии и китая соответственно) - он тут же теряет власть
при этом в китае и сейчас правит коммунистический клан - хотя и модифицированный, а в россии - клан огепеушно-энкаведешно-гебешный - и преемственность свою от большевистских "органов" он совершенно открыто декларирует - как и преемственность рф от рсфср и ссср
Слуды от Игоря » Пт янв 29, 2010 12:11 pm
болярин бутурлин прискакал на лошадке в переслав в середине 17 века и создал украинцам украину, которую они на всякий случай к тому моменту без какой-либо посторонней помощи освободили от иностранного господства
в букете этом московский улус золотой орды - оказывается "государством"
а у русских - наверное - руссия с незапамятных времен? нееет, их держава до 1721 официально называлась как угодно - но только не на ру- и не на ро-, а вовсе даже на мо-
Слуды от Игоря » Пт янв 29, 2010 2:51 pm
а это - обещаный сибиряку далеко не полный список украинских и некоторых беларуских деятелей, вытащивших царство московское из темноты и невежества на свет божий и обеспечивших его реинкарнацию в российскую империю
составлен по материалам в. кравченко его КОРОТКОГО СЛОВНИКП УКРАЇНСЬКИХ ДІЯЧІВ, ЩО ЗРОБИЛИ ВНЕСОК В ПРОСВІТЛЕННЯ РОСІЇ У XVII-XVIII в.в.
АНТОНСЬКИЙ-ПРОКОПОВИЧ Василь Михайлович народився близько 1760 р. в Прилуках Полтавської губернії. Після навчання в Київській академії був призначений настоятелем церкви Московського університету. З кінця 1809 р. - настоятелем московського Донського монастиря.
БАНТИШ-КАМЕНСЬКИЙ Микола Миколайович (1737 - 1814) народився в Нижині, навчався в Києво-Могилянській академії, працював управляючим московського архіву і БУВ ОБРАНИЙ ПОЧЕСНИМ ЧЛЕНОМ РОСІЙСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК, видатний український і російський історик і археограф, автор "Історії про Унію" (1805). Підготував до друку «Денні записки» Д. Туптала, «Слово про Ігорів похід». Його син Дмитро Миколайович (1788 - 1850) також був видатним істориком, автором "Історії Малої Росії".
БАРАНОВИЧ Лазар (близько 1615 - 1693), вихованець, а згодом викладач і ректор (з 1650) Києво-Могилянської академії, письменник, церковний і політичний діяч. Підтримував особисті й листовні звязки з царським двором.
БЕЗБОРОДЬКО Олександр Андрійович(1747-1799). КАНЦЛЕР РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ, князь. Походив з козацької старшини Переяславського полку. Батько був генеральним писарем Малоросійської колегії, дід - значковим товаришем Переяславської сотні. Супроводжуючи Катерину ІІ в її подорожі через всю Україну до Криму, був у Севастополі. Коштом родини Безбородьків у Ніжині було засновано гімназію (пізніше - ліцей, потім - педінститут), яку скінчили М. Гоголь, Є. Гребінка, В. Забіла та ін. Видатні українські діячі.
БИКОВСЬКИЙ Іоіль (1706-1798) - київський вихованець, з 1766 р. - архімандрит Чернігівського Ільїнського монастиря, потім - Спасо-Преображенського монастиря в Ярославлі, ректор ярославської семінарії. Писав твори просвітницького характеру. Зібрав багату бібліотеку. В 1895 р. продав свою бібліотеку збирачеві старовинної літератури О.І.Мусіну-Пушкіну. В ній виявився "Хронограф" з списком "Слова про Ігорів похід".
БРАТИ БОГДАНОВИЧІ. Старший з братів - Іполіт Федорович - народився 3 січня 1744 року. Отримав домашню освіту, а потім батько привіз десятирічного сина до Москви і влаштував там на службу. Хлопець служив і вчився і навіть опублікував свої перші вірші в одному з журналів.
В 1761 р. він був прийнятий до Московського університету, де вчився і одночасно служив наглядачем над класами.
В 1763 р. Богданович був прийнятий перекладачем до штату генерала П. І. Паніна і разом з ним в тому ж році переїхав до Петербургу. Там наступного року він був прийнятий на службу до Колегії закордоних справ. Навесні 1766 р. він був призначений секретарем російської амбасади в Саксонії. До Петербурга повернувся навесні 1769 р. і продовжив служити перекладачем в Колегії закордоних справ, одночасно займаючись літературною діяльністю - писав вірші, перекладав.
Видавав журнал, редагував газету, співробітничав з багатьма літераторами. В 1778 р. зявилась друком поема "Душенька"…. Ця поема "вразила всіх". Вона справила помітний вплив на багатьох російських поетів - Батюшкова, Карамзіна, Пушкіна, котрий використав досвід Богдановича в своїй юнацькій поемі "Руслан і Людмила".
Восені 1783 р. Богдановича було обрано ЧЛЕНОМ РОСІЙСЬКОЇ АКАДЕМІЇ. З 1788 р. він - Голова Петербурзького архіву. В 1795 р. він пішов у відставку. На початку наступного року він залишив Петербург і приїхав до Сум, до свого брата Івана.
В Курську Богданович звернув увагу на хлопчика -кріпака Михайла Щепкіна і заопікувався ним, дозволив йому брати книжки з своєї бібліотеки
Його молодший брат Іван Федорович Богданович народився в 1758 або 1764 році. …За працю "Про кращій спосіб господарства в різних місцевостях Росії" він отримав велику золоту медаль Вільного економічного товариства в 1809 році.
В Сумах і Харькові він спілкувався з В.Н.Каразіним, В.В. Капністом та ін. визначними діячами української культури.
В своїй книзі "Про виховання юнацтва" виданій в Москві в 1807 р., Іван Богданович обстоював самобутність національного характеру кожної нації. Виступаючи за національні форми життя проти культурного наслідування він заявляв, що ставив собі за мету "отклонять от обезьянства Славяно-Росов".
Його син Модест Іванович Богданович (народився в 1805 р. в Сумах) став відомим військовим історіком. Закінчивши Військову академію, він служив в Генеральному штабі, потім став професором Військової академії і з 1863 р. - ОФІЦІЙНИМ ВІЙСЬКОВИМ ІСТОРІОГРАФОМ РОСІЇ.
З його книжок для нас найцікавіша - чотиритомник "Восточная война 1853-1856 годов"
БЛОННИЦЬКИЙ Іаків (1711-1774). Український богослов. Син священика. З 1724 р. вчився в Києво-Могилянській академії і потім викладав в ній до 1741 р. 1741 р. був призначений вчителем риторики до Тверської семінарії. 1743 р. за рекомендацією митрополита Рафаїла Заборовського був призначений викладачем грецької мови в СЛОВ’ЯНО-ГРЕКО-ЛАТИНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ. СКЛАВ ГРЕЦЬКУ ГРАМАТИКУ.
В 1745-1748 р.р. за рішенням Синоду працював в комісії по виправленню слов’янської Біблії. У 1751-1761 р.р. затворився на Афоні, де складав грецько-слов’янські словники і граматику церковно-слов’янської мови.
БОРОВИКОВСЬКИЙ Володимир Лукич (1757 - 1825). Видатний український живописець-портретист. Син українського маляра Луки Боровика з Миргорода. Наприкінці 80-х р.р. XVIII ст. переїхав до Петербурга, де створив низку портретів російських діячів. Його небіжем був видатний український поет, філолог і етнограф Левко Боровиковський (1806 - 1889).
БРАЙКО Григорій Леонтійович (поч. 1740-х р.р. - 1793). Український журналіст, історик і дипломат на російській службі. Походив з «малоросійського шляхетства. Вчився в Києво-Могилянській академії, В ГЕТТІНГЕНСЬКОМУ ТА КІЛЬСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТАХ. Працював перекладачем в Російській академії наук і в Колегії закордонних справ. Видавав журнал, в якому пропагував конституційні ідеї і необхідність полегшення долі селян. З 1783 р. працював радником російських амбасад у Венеції і Відні.
БРАНКЕВИЧ Михайло Степанович(?-1812). Народився на Україні в шляхетській сім’ї. Вчився в Києво-Могилянській академії. Викладав в Смоленській губернській гімназії математику, латину, філософію, потім в Москві в універсітетській гімназії викладав математику. Також друкував вірші, переклади, релігійно-моральні статті.
БУЖИНСЬКИЙ Гаврило Федорович(80-ті р.р. ХVІІ ст. - 1731). Український письменник, церковний діяч і проповідник. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, засвоївши тут іноземні мови, античну спадщину, західноєвропейські науки й філософію. КОЛИ МОСКВА ПАЛИЛА КНИЖКИ УКРАЇНСЬКИХ ФІЛОСОФІВ І ПИСЬМЕННИКІВ, БУЛО СПАЛЕНО І "ВСТУП ДО ІСТОРІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ" Г.БУЖИНСЬКОГО.
З 1706 р. він - ПРОФЕСОР МОСКОВСЬКОЇ СЛОВ’ЯНО-ГРЕКО-ЛАТИНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ, ПОТІМ ЇЇ ПРЕФЕКТ, а потім - протектор шкіл та типографій всієї російської держави.
Він входив до "вченої дружини" Т. Прокоповича і був його особистим приятелем. Переклав російською мовою багато європейских книжок (Еразма Роттердамського та ін.).Сприяв формуванню російської наукової термінології. Був архимандритом Троїце-Сергієвої лаври і радником синоду.
Його перу належав перший в Росії посібник з етики - "ЮНОСТИ ЧЕСТНОЕ ЗЕРЦАЛО" - загальновідома книжка.
ВИШЕНСЬКИЙ Іван (близько 1550 - близько 1620). Видатний український письменник - полеміст з Судової Вишні під Перемишлем. Освіту здобув в Острозькій академії. В кінці ХVІ ст. поселився на Афоні, де затворився в печері. Способом пiзнання Бога може бути лише рідна мова, - вважає Вишенський. Українська мова є мовою євангельської науки, - доводив він. Його твори широко розповсюджувались в Росії і користувались повагою, зокрема серед старообрядців.
ВИШНЕВСЬКИЙ Гедеон. Вихованець Києво-Могилянської академії, читав філософію в московській СЛОВ’ЯНО-ГРЕКО-ЛАТИНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ, В 1722 - 1728 Р.Р. БУВ ЇЇ РЕКТОРОМ.
З 1701 ПО 1763 Р.Р. В ЦІЙ АКАДЕМІЇ БУЛО РЕКТОРІВ 21, З НИХ 18 БУЛИ КИЇВСЬКІ ВЧЕНІ, ПРЕФЕКТІВ БУЛО 25, З НИХ 23 БУЛИ КИЯНИ.
ВОЛОСТКІВСЬКИЙ Варнава. Вихованець Києво-Могилянської академії. Був Холмогорським архієпископом.
В 1723 Р. ЗАСНУВАВ В ХОЛМОГОРАХ "СЛОВЕНСЬКУ ШКОЛУ" З ВИКЛАДАННЯМ СЛОВЯНСЬКОЇ Й ГРЕЦЬКОЇ МОВ І ЛАТИНИ. В ЦІЙ ШКОЛІ ВЧИВСЯ МІСЦЕВИЙ МЕШКАНЕЦЬ МИХАЙЛО ЛОМОНОСОВ (1711 - 1765).
Там він довідався про існування академій в Москві й Києві. Після закінчення курсу риторики в Московській академії восені 1834 р. він прийшов до Києва, отримавши дозвіл на навчання там протягом року. В Холмогорах його "вратами учености", за його висловом, була "Слов’янська граматика" одного з перших ректорів Київської братської школи Мелетія Смотрицького
ВОЛОХ Лаврентій. Вихованець Києво-Могилянської академії. ВИКЛАДАВ В ХОЛМОГОРАХ В "СЛОВЕНСЬКІЙ ШКОЛІ", заснованій Варнавою Волостківським.
ВОЛЯНСЬКИЙ Андрій. Український філософ. Був відряджений з України до Росії в 1708 р. в розпорядження канцлера Головкіна.
ГАЛИНКІВСЬКИЙ Яків Андрійович(1777-1815). Український письменник, літературний критик і журналіст. Народився в Прилуцькому повіті, походив з стародавнього козацького роду. Вчився в Києво-Могилянській академії. Служив в Москві. 1801 р. переїхав до Петербурга і влаштувався в канцелярію ГОЛОВНОГО ДИРЕКТОРА ПОШТ Д. П. Трощинського - свого краянина-полтавця.
ГАЛЯТОВСЬКИЙ Іоаникій(?-1688). Український письменник, громадсько-політичний діяч. Абсольвент і з 1657 р. - ректор Києво-Могилянської колегії. З 1659 р. - архімандрит Чернігівського Єлецького монастиря. Спілкувався в Москві, листувався з російським царем. Низка його творів була перекладена з української й польської мов на російську. Трактат "Лебідь" (1679) був спеціально перекладений для Петра І. Книги його "Ключ розуміння" і "Наука альбо спосіб складання сказаній" поширювались в Росії як учбові посібники. ВСЬОГО НАПИСАВ БЛИЗЬКО 20 ТВОРІВ.
ГАМАЛІЯ Платон Якович (1766-1817) був інспектором петербурзького морського кадетського корпусу. Після навчання в Києвській академії він вступив до цього навчального закладу і прослужив на флоті десять років, з яких близько п'яти провів у морі - плаванні й морських боях. Обійнявши після цього посаду інспектора морського кадетського корпусу, він поставив собі за мету докорінно змінити старі програми викладання, створити найповніші і найсучасніші курси основних дисциплін.
За порівняно короткий час він НАПИСАВ ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРАЦІ З ТЕОРІЇ МОРСЬКОЇ СЛУЖБИ ТА ПРАКТИКИ СУДОПЛАВСТВА. Він уклав астрономічні таблиці для мореплавців, створив теорію ахроматичних труб, написав історію оптики тощо. Всі російські моряки, від мічмана до адмірала, вчені-гідронавти, кораблебудівники першої половини ХІХ ст. так чи інакше були учнями капітан-командора Платона Гамалії - ПОЧЕСНОГО ЧЛЕНА ІМПЕРАТОРСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК і обов'язкового члена Державного адміралтейського департаменту Росії.
ГІЗЕЛЬ Інокентій (близько 1600-1683). Професор і ректор Києво-Могилянської академії, згодом - архімандрит Києво-Печерської лаври. Неодноразово бував у Москві, представляючи українську козацьку старшину та духівництво перед царем і його урядовцями. Богдан Хмельницький в супроводних грамотах до російського царя давав високу оцінку Гізелю як учителю "училищ київських". Історично-літературний твір Гізеля "Мир з Богом людині" (1669) широко розповсюдився в Україні й Росії і багато разів перевидавався. В 1674 р. Києво-Печерською лаврою було видано "СИНОПСИС", що приписується Гізелю. Це був перший друкований підручник з східнословянської історії і до середини ХІХ ст. він перевидавася близько тридцяти разів.
ГОГОЛЕВСЬКИЙ Іван. Лохвицький протопоп. В 1713 р. заснував семінарію в Архангельську.
ГОЛОВАЧІВСЬКИЙ Кирило (1735-1823). Видатний український маляр-портретист. Родом з Чернігівщини, вчився в Київській академії. Маючи чудовий голос, був взятий до Петербурга, до придворної капели, потiм його віддали вчитися до Академії мистецтв. Закінчивши її, він був інспектором і керівником класу портретного малярства.
ГОРКА Лаврентій (1671 - 1737). Походив з козацької родини. Народився поблизу Львова. Закінчив Києво-Могилянську академію і став її професором(1706), читав курс піїтики. Поет, автор трагикомедії. Знавець іноземних мов, давньої й класичної літератури. З 1710 р. - ігумен Видубецького монастиря в Києві. Петро І, познайомившись з Лаврентієм Горкою, залучив його до підтримки своїх реформ. У 1722 р. Горка приїхав до Росії і був призначений обер-ієромонахом армії та флоту. Заснував семінарію у Вятці. Був архієпископом Вятським, Рязанським, Астраханським, Устюжським. Все життя збирав бібліотеку, більша частина якої - 355 книг - перейшла до Московської академії, а частина залишилась у вятській семінарії. У вятці він "насаждав науки" і там помер.
ГОШКОВИЧ Григорій. В 1701 р. київський митрополит Варлаам Ясинський повідомив російського царя: "Монарший виконуючи наказ, ВІДПУСКАЮ ДО МОСКВИ ВІД ПРАВОСЛАВНОЇ АКАДЕМІЇ КИЇВСЬКОЇ УЧИТЕЛІВ ШІСТЬ: Григорія Гошковича..."
ЗА ПЕРІОД З 1701 ПО 1762 Р.Р. НА ВИКЛАДАЦЬКУ РОБОТУ ДО МОСКОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ БУЛО ЗАПРОШЕНО ЗА НАКАЗОМ СИНОДУ І ВИЇХАЛО 95 ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ.
ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ Василь Григорович(1701-1747). Видатний український МАНДРІВНИК. Син купця. Вчився в Києво-Могилянській та Львівській академіях. 1724 р. вирушив у мандри Європою, Азією й Африкою, що тривала 24 роки(повернувся до Києва в 1747 р.). В Росії не був, але його дорожні нотатки широко розповсюдились по всій Росії, їх переписували і передавали з рук до рук, вони були "майже у всіх російських семінаріях", як вказував сучасник і справили величезне враження.
ДЖУНЬКІВСЬКИЙ Степан Семенович(1762-1839). Народився в Лебедині, в сімї священика з шляхетського роду Джуньків. З 1742 р. навчався в Харківському колегіумі. 1784 р. виїхав до Англії наставником молодшого з синів протоієрея А. Самбірського, священика російської амбасади в Лондоні, приятеля батька Степана. Побував також у Франції й Голандії.
В Англії близько познайомився з В. Ф. Малиновським, майбутнім директором Царськосільського ліцею. 1792 р. повернувся до Росії і був призначений вчителем англійської мови до великих княжон. З 1811 по 1828 р. був директором Департамента державного господарства і публічних будівель. Довгий час був також секретарем Вільного економічного товариства і редактором його "Трудів".
У виданнях товариства опублікував багато статей з питань розвитку сільського господарства, захищав думку про свободу підприємництва, як одну з головних умов збільшення багатства нації, Писав вірші і поеми, перекладав з англійської. Мав велику бібліотеку з кількох тисяч томів. Помер у Петербурзі.
ДОМЕЦЬКИЙ Гаврило (середина ХУІІ ст. - після 1708). Богослов, церковний діяч, вихованець Києво-Могилянської академії. З 1677 р. архімандрит та ігумен Симонова монастиря у Москві.
1691 р. він був засланий на північ за розходження з московською церковною традицією. Пізніше - ігумен в Новгороді в Юріївському монастирі. Писав богословські, зокрема аскетичні трактати. "Путь к вічності" видано 1784 р., решта пізніше. Вони є спробою викладу богословських питань простою українською мовою.
ЗАБОРОВСЬКИЙ Рафаїл. (світське ім’я – Михайло; 1676–1747) – архієпископ Київ., Галицький і всієї Малої Росії (1731–42), від 1743 – митрополит Київ., Галицький і всієї Малої Росії. Родом зі шляхетської родини м. Зборів. Навч. в Київ. акад. та Московській слов’яно–греко–латинській академії, де прийняв чернечий постриг. Викладав риторику в Моск. акад., призначений обер–ієромонахом рос. флоту.
..1731 висвячений на київ. архієпископа. Переїхав до Києва. Багато зробив для розбудови Києво–Могилянської акад., кафедрального Софійського собору. …
1734 уклав Інструкцію «Leges academicae docentibus et studentibus observandae» («Академічні правила для викладачів і студентів»), де викладено осн. засади діяльності академії, підкреслено всестановість цього навч. закладу, визначено коло предметів, обов’язки студентів і викладачів. Відновив викладання в акад. грец. і єврейс. мов, запровадив вивчення нім. мови, передав б–ці ч. власних книг. Відомий також як проповідник.
ЗАВАДОВСЬКИЙ Петро Васильович(1739-1812). Народився в Чернігівській губернії в бідній сімї. Закінчив Київську академію. Почав службу урядовцем Малоросійської колегії, потім - канцелярії генерал-губернатора Малоросії. Брав участь в російсько-турецькій війні 1768-1774 р.р. 1775 Р. СТАВ КАБІНЕТ-СЕКРЕТАРЕМ КАТЕРИНИ ІІ. 1782 р. був призначений ГОЛОВОЮ КОМІСІЇ НАРОДНИХ ШКІЛ. У листі-подяці Київській академії писав: "З-поміж тих, що присилались на учительські посади в різні часи з різних духовних семінарій, людьми найкращими, а водночас високоморальними виявлялись завжди ті, що навчались у Київській академії".
1801 р. ОЧОЛИВ КОМІСІЮ ПО СКЛАДАННЮ ЗАКОНІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ.
БУВ ПЕРШИМ МІНІСТРОМ НАРОДНОЇ ОСВІТИ РОСІЇ(1802-1810). Ініціював відкриття багатьох середніх і вищих навчальних закладів. 1804 р. запровадив ліберальні університетський і цензурний устави. З 1810 Р. - ГОЛОВА ДЕРЖАВНОЇ РАДИ, член сенату. Отримав звання графа.
ЗАПОЛЬСЬКИЙ Іван Іпатович(1773-1810). Син українського священика. Вчився в Києво-Могилянській академії і в Московському університеті. 1799 р. був призначений вчителем фізики й математики КАЗАНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, ПОТІМ СТАВ ЙОГО ПРОФЕСОРОМ...
В поезії дебютував в 1797 р. одою "Сумління". Писав також прозу. В статтях популяризував головні положення моральної філософії Канта
ЗАРУДНИЙ Іван(?-1727). Видатний український архітектор і різбяр ("спіцер"). Вчився в Києво-братській колегії. У царині архітектури в Росії керівна роль належала українським майстрам. Тому чимало московських будівель мають багать спільного з памятками української архітектури(трапезна Симонова монастиря, дзвінниця Ново-Дівочого монастиря, церква Успіння на Покрові та ін.). Це стосується також Ростова Великого, навіть Тюмені й Тобольська. Форми українського бароко ми бачимо в декорі фасадів і порталів Іпатіївського монастиря в Костромі, в збудованій Зарудним т.зв. Меншиковій башті в Москві(1705-1707), у церквах Петербурга і Таллінна. ЗА ДОРУЧЕНЯМ ПЕТРА І ВІН НАГЛЯДАВ ЗА ПРАЦЕЮ ВСІХ МАЛЯРІВ, АРХІТЕКТОРІВ ТА ІКОНОПИСЦІВ РОСІЇ.
ЗАСТАВСЬКИЙ Федір Петрович. Народився у 1767 р. в Мелітопільському повіті в сімї священика. Закінчив Київську академію. З 1789 р. працював вчителем в училищах Петербурга і організовував навчальний процес у Владимирі та ін. містах Центральної Росії. З 1792 р. працював викладачем у Симферополі. ПІСЛЯ СТВОРЕННЯ В СТОЛИЦІ КРИМУ ГІМНАЗІЇ СТАВ ЇЇ ПЕРШИМ ДИРЕКТОРОМ і був ним чверть століття (1812 - 1837).
ЗЕЙНАН Іван з Закарпаття. Перебуваючи на службі в Москві, за дорученням Петра І став учителем його онука, майбутнього Петра ІІ.
ЗЕЛЕНСЬКИЙ Лев (1648 - 1708). Київський уніатський митрополит 1695 - 1708 р.р. Був єпископом Владимирським з 1679 р. і адміністратором Полоцьким в 1693 - 1697 р.р.
ЗЕЛЬНИЦЬКИЙ Григорій Кирилович(1762-1828). Син уманського протоієрея. Навчався в Києво-Могилянській академії, а також у Петербурзькому головному народному училищі. З кінця 1786 р. працював в Калузі вчителем в головному народному училищі і з 1804 - в гімназії, викладав історію й географію. В 1805 р. був обраний ДОКТОРОМ ФІЛОСОФІЇ МОСКОВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ. 1819 р. отримав дворянство. Видавав в Калузі журнал історико-географічного й педагогічного характеру, в якому вміщав свої краєзнавчі статті, байки, переклади. З 1827 р. був директором училища Калузької губернії.
ЗЕРТИС-КАМЕНСЬКИЙ Амвросій(1708-1771). Уродженець Ніжина, випускник Києво-Могилянської академії. З 1748 р. - архімандрит Ново-Ієрусалимського монастиря, з 1753 р. - єпископ Переславський і Дмитровський, з 1768 р. - архієпископ московський. Був автором першого друкованого путівника по Москві. Керував реставрацією соборів Кремля і писав про них.
Брати ЗИЗАНІЇ Стефан і Лаврентій, талановиті проповідники, почали свою педагогічну діяльність у львівській братській школі. Старший (бл. 1570 - бл. 1605) Стефан в 1592 році переїхав до Вільна. Полемічні твори його "Катехізис" (1595) та "Казання святого Кирила" (1596) були надруковані українською і польською мовами.
Один з найосвіченіших діячів української культури доакадемічної доби Лаврентій Зизаній (? - після 1633) зажив великої слави передусім завдяки своїй книзі "ГРАМАТИКА СЛОВЕНСЬКА", яка була надрукована в 1596 р. у віленській братській друкарні.
Протопіп з Волині Лаврентій Зизаній в 1619 р. прибув до Києва, а в 1626 - 1627 р.р. перебував у Москві, де сподівався видати свій "КАТЕХІЗИС". Патріарх Філарет ніби гостинно його прийняв, але НАКАЗАВ ВСІ ПРИМІРНИКИ ЙОГО КНИЖКИ СПАЛИТИ. Москві не сподобалось зокрема твердження Л. Зизанія, що не буває релігій гірших або кращих, істинних і хибних - всі релігії рівні між собою і кожна по-своєму веде до спільного добра.
ЗОЛОТНИЦЬКИЙ Володимир Трохимович(1743-1797). Син сільського священика з Київської губернії. Вчився в Києво-Могилянській академії, з 1764 р. - перекладач в Московській Камер-колегії, з 1765 р. - секретар П. І. Паніна.
В 1771-1772 р.р. був правителем канцелярії в Криму, брав участь в укладенні договору між Росією і Кримським ханством.
Опублікував кілька книжок моралістичного характеру. З них найважливіша містить ВИКЛАД ТЕОРІЇ ГРОМАДСЬКОГО ДОГОВОРУ В РОСІЇ.
ІТАЛІНСЬКИЙ А.Я. (1743 - 1827). Народився в сім’ї священика в Лубенському повіті на Полтавщині. Після закінчення Києво-Могилянської академії ВИВЧАВ МЕДИЦИНУ В ЕДИНБУРЗІ, ЗАХИСТИВ ДОКТОРСЬКУ ДИСЕРТАЦІЮ, мандрував. Перебуваючи в Італії, вступив на службу до російського посольства статс-секретарем. Вивчав філософію, історію, археологію. Був обраний ЧЛЕНОМ РОСІЙСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК І ПОЧЕСНИМ ЧЛЕНОМ РИМСЬКОЇ АКАДЕМІЇ. У 1812 р. підписав мирний договір Росії з Туреччиною в Константинополі. Останні роки життя був російським посланником у Римі.
КАЛИНОВСЬКИЙ Стефан. Протокол Синоду від 29 вересня 1732 р.: "Слушали: о неимении в Московской славяно-греко-латинской академии префекта. В той академии выбрать не из кого. Приказали: БЫТЬ ПРЕФЕКТУ И БОГОСЛОВИЯ ПРЕПОДАВАТЕЛЮ ОБРЕТАЮЩЕМУСЯ В КИЕВЕ СТЕФАНУ КАЛИНОВСКОМУ".
КАНІВЕЦЬКИЙ Єпіфаній (1750 - 1825). Українського роду. Був РЕКТОРОМ І ПРОФЕСОРОМ КАЗАНСЬКОЇ ДУХОВНОЇ АКАДЕМІЇ, потім єпископом Воронізьким. Автор кількох богословських праць.
КАРНОВСЬКИЙ Михайло. Український гравер. Прибув до Москви 1697 р. Працював у головній друкарні Москви 10 років(1701-1710). В 1706 р. започаткував жанр гравійованої тези в Москві, згодом під його впливом секрети гравійованої тези опанували деякі росіяни. Оформлена ним "Арифметика" Л. Магницького була першою російською книжкою нового типу.
КОЗАЧИНСЬКИЙ Мануїл. (чернече ім’я — Михаїл) (1699-1755) — письменник, педагог і філософ, представник раннього Просвітництва в Україні. Н. в м. Ямпіль у сім’ї шляхтича. По закінченні Київ. акад. (1733) разом з 6 випускниками акад. виїхав учителювати в Сербію. 1733—38 — префект, викл. поетики і риторики славено-лат. шк. в м. Карловці (Сербія). 1738 повернувся до м. Київ. …1739—46 — викл. філософії та префект Київ. акад., від 1746 — ігумен Красногородського Свято-Миколаївського монастиря у м. Гадяч, від 1748 — архімандрит Свято-Троїцького монастиря в м. Слуцьк (нині місто Мінської обл., Білорусь) і водночас намісник митрополита Київ., Галицького і всієї Малої Росії в тій частині України, що була під владою Речі Посполитої. К. — автор низки філос. робіт, панегіриків на честь укр. та рос. знаті, драм. творів.
КОЗЕЛЬСЬКИЙ Яків Павлович (1728 - 1794). Український філософ і письменник. Походив з козацької родини Полтавського полку. Навчався в Київській академії. ВИКЛАДАВ МАТЕМАТИКУ Й МЕХАНІКУ В АРТИЛЕРІЙСЬКОМУ ТА ІНЖЕНЕРНОМУ КОРПУСАХ. Переклав з французької й німецької мов.
КОЗИЦЬКИЙ Григорій Васильович (1724 - 1775). Український письменник і перекладач. Народився в Києві, в незаможній сім’ї. Закінчив Києво-Могилянську академію. Викладав латину, грецьку мову й красномовство в ПЕТЕРБУРЗЬКІЙ АКАДЕМІЧНІЙ ГІМНАЗІЇ. Друкував власні твори і переклади давніх авторів, зокрема, Овідія. Взяв участь в організації "СОБРАНИЯ, СТАРАЮЩЕГОСЯ О ПЕРЕВОДЕ ИНОСТРАННЫХ КНИГ" ПРИ РОСІЙСЬКІЙ АКАДЕМІЇ НАУК (1768) І СТАВ ЙОГО ФАКТИЧНИМ КЕРІВНИКОМ. БЛИЗЬКО СТА ПЕРЕКЛАДАЧІВ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ Г.КОЗИЦЬКОГО ПЕРЕКЛАЛИ Й ОПУБЛІКУВАЛИ 112 КНИГ ЗДЕБІЛЬШОГО ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО ХАРАКТЕРУ (МОНТЕСК’Є, ВОЛЬТЕР, РУССО ТА ІН.). Однак служба при російському дворі стала причиною краху ілюзій Козицького, повязаних з ідеєю "освіченого монарха". В 1775 р. він попрохав звільнити його з посади статс-секретаря і наклав на себе руки.
КОНАШЕВИЧ Лука. Відіграв велику роль у створенні в 1725 р. школи у Великому Устюзі.
КОНДРАТОВИЧ Киріяк. Вихованець Києво-Могилянської академії. Знавець іноземних мов. Працював в Петербурзі в Академії наук в середині ХУІІІ ст. За рекомендацією Т. Прокоповича допомагав Татищеву в його роботі над "Историей Российской". Переклав чимало книг з латини.
КОНИСЬКИЙ Георгій (світське ім’я Григорій) — народився 20 листопада 1717 р. в Ніжині в сім’ї бургомістра, у 1743 р. закінчив Київську академію, став ченцем Києво-Печерської лаври в 1744 р., з 1745 р. почав працювати в академії спочатку вчителем, потім професором, префектом і ректором, читав курси поетики, філософії і богослов’я. В 1755 Р. ВИСВЯЧЕНИЙ В САН БІЛОРУСЬКОГО ЄПИСКОПА, 1783 Р. СТАВ АРХІЄПИСКОПОМ. ЖИВ У МОГИЛЬОВІ, ДЕ ВІДКРИВ ШКОЛУ. Помер 13 лютого 1795 р.
Багатогранна літературна діяльність Г. Кониського відбувалась у Києві і Могильові. Він писав українською, російською, польською і латинською мовами, уславився як проповідник, автор філософських, поетичних і драматичних творів. Багато уваги приділяв боротьбі з унією.
До драми Г. Кониського додано п’ять інтеремедій.
КОПЕЦЬКИЙ Геронім. Указ Синода від 2 листопада 1721 р. "В СЛАВЯНО-ЛАТИНСКИХ МОСКОВСКИХ ШКОЛАХ МАЛО УЧИТЕЛЕЙ, А КО УЧЕНИЮ ФИЛОСОФИИ НИКОГО НЕТ, А В КИЕВЕ ОБРЕТАЮТСЯ КО УЧЕНИЮ ФИЛОСОФИИ, РИТОРИКИ И ПИИТИКИ СПОСОБНЫЕ МУЖИ иеромонахи Герман Копцевич, Героним Копецький, иеродиаконы Софроний Магалевич и Иустин Рудзинский... Велено направить их к Москве без замедления".
КОРОТКЕВИЧ Дорофій. В 1715 р. СТВОРИВ В СМОЛЕНСЬКУ ШКОЛУ, в 1725 р. вона була перетворена на семінарію Гедеоном Вишневським.
КРАЙСЬКИЙ С. В 1704 р перебрав від С. Яворського посаду ПРЕФЕКТА МОСКОВСЬКОЇ CЛОВ’ЯНО-ГРЕКО-ЛАТИНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ.
КРАСНОПОЛЬСЬКИЙ Рафаїл. Київський вчений. В 1701 р. був відряджений до Москви на вимогу царя київським митрополитом Варлаамом Ясинським. В 1703 Р. БУВ РЕКТОРОМ МОСКОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ.
КРОЛИК Теофіл. Київський викладач. ЧИТАВ ФІЛОСОФІЮ В МОСКОВСЬКІЙ CЛОВ’ЯНО-ГРЕКО-ЛАТИНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ у перші роки її існування (була створена в 1687 р. на базі школи при Богоявленському монастирі).
КУЛЯБКА Сильвестр. Київський вихованець. В 1749 р. заснував семінарію в Костромі.
КУЛЬЧИЦЬКИЙ Інокентій. Український вчений. СТВОРИВ ШКОЛУ В ІРКУТСЬКУ. ЧИТАВ ФІЛОСОФІЮ В МОСКВІ В CЛОВ’ЯНО-ГРЕКО-ЛАТИНСЬКIЙ АКАДЕМІЇ.
ЛАЩЕВСЬКИЙ Варлаам. (1704 - 1774). Український вчений, письменник-драматург. Вивчав іноземні мови в Європі. В 1742 р. викладав мови в Київській академії, з 1746 р. був її префектом. Викликаний Синодом до Москви виправляти слов’янські біблії відповідно до грецьких видань, незабаром став ВИКЛАДАЧЕМ МОСКОВСЬКОЇ CЛОВ’ЯНО-ГРЕКО-ЛАТИНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ, А В 1753 - РЕКТОРОМ ЇЇ. Разом з Гедеоном Сломинським впорядкував і видав 1754 р. в Москві біблію.
ЛЕВИЦЬКИЙ Дмитро Григорович (1735 - 1822). Видатний український маляр-портретист. Вчився у свого батька видатного українського гравера Г.К.Левицького-Носа з козацької родини Носів, а потім - в Київській академії. 17 РОКІВ ВИКЛАДАВ В ПЕТЕРБУРЗЬКІЙ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ, ОЧОЛЮВАВ В НІЙ ПОРТРЕТНИЙ КЛАС, створив портрети багатьох керівних діячів Росії, починаючи з Катерини ІІ.
ЛЕЩИНСЬКИЙ Філофей. Український церковний діяч. Заснував у 1703 р. ШКОЛУ В ТОБОЛЬСЬКУ
ЛИСЯНСЬКИЙ Юрій Федорович (1773-1837) народився в Ніжині в українській шляхетській сім’ї. 1783 р. вступив до Морського шляхетного корпусу. У 1786-1790 р.р. гардемарином плавав на Балтійському морі і брав участь у морських боях зі шведами. Потім був відряджений до Англії разом з Крузенштерном. Після повернення командував фрегатом на Балтійському морі. ПЕРША РОСІЙСЬКА НАВКОЛОСВІТНЯ ЕКСПЕДИЦІЯ тривала три роки (повернулися до Кронштадту влітку 1806 року). Для здійснення навколосвітнього плавання в Англії були закуплені два кораблі, які назвали "Надежда" і "Нева".
Командувати першим було призначено Крузенштерна, другим - за його рекомендацією, його приятеля і однокашника Юрка ЛИСЯНСЬКОГО, УКРАЇНСЬКОГО МОРЕПЛАВЦЯ.
Крім наукових досліджень, метою її було встановлення дипломатичних стосунків з Японією. Японці не прийняли російське посольство і навіть відмовились від подарунків російського уряду японському імператору.
ЛІНИЦЬКИЙ Варлаам. Український просвітник, СТВОРИВ ШКОЛИ В СТАРОВИННИХ РОСІЙСЬКИХ МІСТАХ СУЗДАЛІ (1723), КОЛОМНІ, А ТАКОЖ В АСТРАХАНІ (1727).
ЛОПАТИНСЬКИЙ Теофілакт. Видатний український церковний діяч. Народився у Львові в шляхетній сімї близько 1680 р., там вчився, потім - в Києво-Могилянській академії, ПОТІМ В РИМІ. Належав до найосвічених людей свого часу, БУВ ЧУДОВИМ ЗНАВЦЕМ ФІЛОСОФІЇ, ІСТОРІЇ, КЛАСИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, МАТЕМАТИКИ. ВОЛОДІВ ЛАТИНСЬКОЮ, ГРЕЦЬКОЮ, ПОЛЬСЬКОЮ, НІМЕЦЬКОЮ, ЄВРЕЙСЬКОЮ, АРАБСЬКОЮ, ХАЛДЕЙСЬКОЮ, ФРАНЦУЗЬКОЮ, РОСІЙСЬКОЮ ТА ІН. ІНОЗЕМНИМИ МОВАМИ, ДАВНІМИ Й СУЧАСНИМИ.
В 1706 - 1722 БУВ РЕКТОРОМ МОСКОВСЬКОЇ СЛОВ’ЯНО-ГРЕКО-ЛАТИНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ, ПОТІМ РАДНИКОМ І ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТОМ СИНОДУ.
З 1701 ПО 1777 Р. З 19 РЕКТОРІВ МОСКОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ 15 БУЛИ ВИПУСКНИКИ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ. В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХУІІІ СТ. ВИКЛАДАЧАМИ В МОСКОВСЬКІЙ АКАДЕМІЇ ПРАЦЮВАЛИ БІЛЬШЕ 40 АБСОЛЬВЕНТІВ КИЇВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ.
ЛОСЕНКО Андрій Павлович (1737 - 1773). Народився в сімї УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНИНА в м. Глухові. У 1744 р. хлопчика його гарний голос забрали до Петербурга. Але там він "спав з голосу" і в 1753 р. його віддали вчитися малярству до майстерні Аргунова, де він перебував 5 1/2 років, далі вчився в Академії мистецтв, а з 1760 р. - за кордоном, у Франції й Італії. В 1770 р. в Петербурзі він отримав звання професора.
ВИКЛАДАВ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ, А В 1772 Р. ЇЇ ОЧОЛИВ.
Створив підручник для молодих малярів, за яким молодь Росії вчилась і на початку ХХ ст. ДО ПОЯВИ К.БРЮЛЛОВА ЛОСЕНКО БУВ НАЙБІЛЬШИМ АВТОРИТЕТОМ В МАЛЯРСТВІ РОСІЇ. В російській літературі подається як «ПЕРВЫЙ РУССКИЙ ИСТОРИЧЕСКИЙ ЖИВОПИСЕЦ»
ЛЮБЕЦЬКИЙ Іван. Український гравер. Працював в Росії з кінця XVII ст.
ЛЯЩЕВСЬКИЙ Кирило. Випускник Києво-Могилянської академії. В 50-х р.р. ХУІІІ ст. був настоятелем Троїце-Сергієвої лаври.
МАЛИНОВСЬКИЙ Л.Ф. народився в 1765 році в сім’ї українського священика в Ізюмському повіті Харківської губернії. В 1781 році закінчив гімназію Московського університету вступив на службу до архіву колегії іноземних справ. Вільно володіючи кількома мовами, європейськими, східними й давніми, він в 1789 році, за його виразом, "випросився" на місце перекладача до російської місії в Лондоні і пробув у Великій Британії більше двох років.
1791 року він був відряджений на війну з Туреччиною і, знаючи турецьку мову, взяв участь в мирному конгресі як секретар. Потім він був призначений російським генеральним консулом в Молдавії й Валахії. Після цього служив в мінiстерстві закордонних справ, а з 1811 року і до своєї смерті обіймав посаду ДИРЕКТОРА ЦАРСЬКОСІЛЬСЬКОГО ЛІЦЕЮ.
Малиновський створив в Ліцеї атмосферу волелюбства, "ліцейський спосіб навчання" - систему виховання поступових державних діячів і письменників.
Ліцеїсти значну частину свого дозвілля проводили в помешканні директора і його дружини Софії Андріївни уродженої Самбірської. ...
Пушкін любив Василя Федоровича за його людяність, м’ягкість, доброту і батьківське піклування про учнів, за те, що він всю душу вкладував в Ліцей. Старший син Василя Федоровича Іван вчився в тому ж Ліцеї і мав прізвисько "Козак". Він був серед найближчих друзів Пушкіна, його "приятель задушевний", як назвав його поет в одному з віршів
МАЛИНОВСЬКИЙ Платон. Київський викладач. ЧИТАВ ФІЛОСОФІЮ В МОСКОВСЬКІЙ АКАДЕМІЇ в перші роки її існування.
МОГИЛЯНСЬКИЙ Арсеній. Український богослов. Заснував Троїцево-Сергіїву семінарію (1742).
МОТОНІС Микола Миколайович. Український літератор і педагог. Вихідець з незаможньої родини. Вчився в Києво-Могилянській академії і в Ляйпцігському університеті протягом десяти років, разом з Г. В. Козицьким. 1758 р. приятелі прибули до Петербурга і були обрані ад’юнктами Академії наук. Вони відіграли визначну роль в культурі Росії в 60-70-ті роки XVIII ст. М. МОТОНІС ВИКЛАДАВ СТАРОДАВНІ МОВИ В ПЕТЕРБУРЗЬКІЙ АКАДЕМІЧНІЙ ГІМНАЗІЇ. ПЕРЕКЛАДАВ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ БАГАТО ТВОРІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРОСВІТНИКІВ-ГУМАНІСТІВ, ЗОКРЕМА ЕРАЗМА РОТТЕРДАМСЬКОГО. Останні роки життя провів на Україні.
МУШИЧ Олекса. Майстер друкарського двору Києво-Печерської лаври. Був надісланий до Москви Інокентієм Гізелем, архімандритом Печерського монастиря, разом з Тимофієм Кушвою ДЛЯ ПРОДАЖУ УКРАЇНСЬКИХ КНИГ.
ВОНИ ПРИВЕЗЛИ 427 КНИГ, НАДРУКОВАНИХ В КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ, І ВІДКРИЛИ ПЕРШУ НА МОСКВІ КНИГАРНЮ В КИТАЙ-ГОРОДІ
НОВИЦЬКИЙ Григорій Ількович. Походив з української старшинської родини. Освіту здобув у київській академії. Полковник кінного охотського полку. Під час російсько-шведської війни приєднався до гетьмана Мазепи. Після поразки військ Карла ХІІ і Мазепи прийшов до Петра І з повинною, але був засланий спочатку до Москви, а 1712 р. - до Сибіру, де СТАВ ДОСЛІДНИКОМ СИБІРУ. НАПИСАВ "КОРОТКИЙ ОПИС НАРОДУ ОСТЕЦЬКОГО" (ПРО ХАНТІВ) ТА ІН. ЕТНОГРАФІЧНІ ТВОРИ.
ОДОРСЬКИЙ Гедеон. Архімандрит Батуринського монастиря. Взяв участь у створенні семінарії в Архангельську в 1713 р. разом з І.Гоголевським.
ПЕТРУШЕВСЬКИЙ Платон. Київський вихованець. ЗАСНУВАВ ШКОЛИ В РОСІЇ: В СЕВСЬКУ В 1741 Р. І В ВЛАДИМИРІ НА КЛЯЗЬМІ в 1749 р.
ПОЛЕТИКА Григорій. Вихованець Києво-Могилянської академії Григорій Андрійович Полетика(1725-1789), український письменник і перекладач, вихідець із козацької старшини, син бунчукового товариша, роменського війта Андрія Павловича Полетики, правнук козака Івана, котрий загинув під Хотином у битві 1673 року. В 1764-1773 роках він працював У МОРСЬКОМУ КАДЕТСЬКОМУ ШЛЯХЕТСЬКОМУ КОРПУСІ, ЗАЙМАЮЧИ ПОСАДУ ГОЛОВНОГО ІНСПЕКТОРА НАВЧАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ. Він був найосвіченішим представником України в Петербурзі, власником однієї з найбагатших в російській державі бібліотек.
Григорій Полетика впроваджував друковані підручники, склав словник шістьома мовами, перекладав, видавав книжки з морської справи.
ПОЛОЦЬКИЙ Симеон (Самуїл Гаврилович Петровський-Ситнянович) (1629 - 1680) — один із видатних діячів східнослов'янської культури XVII ст., богослов, письменник, поет, драматург.
Білорус за походженням, що одержав освіту в Києво-Могилянській колегії і, за деякими припущеннями, у Віленській єзуїтській академії, С. П. переїхав у 1664 р. до Москви, де до імені Симеон додалося прізвисько Полоцький — за його рідним містом.
… Творчість С. П. раннього, «білоруського» періоду проявляється в розмаїтості поетичних жанрів, тем і форм і містить у собі віршовані переклади літургічних текстів, декламації, діалоги, епіграми, окказіональну поезію, «курйозної» поезії. В 1656 відбулася його перша зустріч з царем Олексієм Михайловичем. Після повернення Полоцька Польщі С. П. змушений був залишити батьківщину і перебратися до Москви, де одержав заступництво царя і поставив відтепер свою багатогранну творчу і літературну діяльність на службу інтересам зароджуваного московського абсолютизму.
С. П. привіз із собою плоди європейської вченості — прекрасне знання мови латинської, польської, білоруської, української, а також «семи вільних наук» зі складу тривіума (граматика, риторика, діалектика) і квадривіума (арифметика, геометрія, астрологія, музика).
…він виявляв собою тип універсального просвітителя, усеохопного діяча. При дворі Олексія Михайловича С. П. дістав визнання як мудрійший «філософ», «витія» і «піїт». Він брав участь в роботі церковного собору 1666—1667 рр., що засудив як розколовчителв, так і патріарха Никона, на основі матеріалів і постанов собору склав книгу «Жезл правління», видану у 1667 р. С. П. займався вихованням і освітою царських дітей — майбутніх царя Федора і царівни-правительки Софії, прищепив їм любов до віршування. ОЧОЛИВ СТВОРЕНУ ПРИ ПРИКАЗІ ТАЄМНИХ СПРАВ ПЕРШУ В МОСКОВІЇ ШКОЛУ НОВОГО ТИПУ, ДЕ НАВЧАВ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ ДЕРЖАВНИХ ЧИНОВНИКІВ — майбутніх дипломатів. НИМ РОЗРОБЛЕНИЙ ПРОЕКТ ОРГАНІЗАЦІЇ В МОСКВІ ВИЩОЇ ШКОЛИ («АКАДЕМІЇ») по типу польських, українських і західноєвропейських університетів, покладений його вірним учнем Сильвестром Медведєвим в основу «Привілея Словяно-греко-латинської академії» (1682—1685), … завів наприкінці 1678 р. у Кремлі («у Верху») друкарню, вільну від церковної цензури, де видавав свої твори та ін. Авторів… С. П. видав у Верхній друкарні «Букварь языка славенска» (1679), «Тестамент Василия, царя греческого, сыну Льву» (1680), «Історію про Варлаама та Іоасафа» (1680). Книги проповідей «Обід душевний» і «Вечеря душевна» и др.
Патріарх Іоаким засудив С. П. у характеристиці, данії йому після смерті, як людини «мудрствоваше латинская нововы мышления» і під страхом покарання заборонив читати його твори.
Рукописи С. П., що зберігалися в Сильвестра Медведєва, були вилучені і сховані в патріаршій ризниці, були відкриті світові лише в пол. XIX ст., через два сторіччя після смерті автора.
С. П. залишив величезну літературну спадщину, значна частина якого залишається в авторських рукописах і пісцових списках. Не видані цілком ґрандіозні книги «Рифмологіон» і «Вертоград многоцвітний», що містять не одну тисячу віршів С. П. переніс у Московію культурні традиції України та Білорусі, в яких сформувався як письменник. ВІН СТАВ ТУТ ПЕРШИМ ПРОФЕСІЙНИМ ПОЕТОМ І ЗАСНОВНИКОМ ПОЕТИЧНОЇ ШКОЛИ. Своєю творчістю С. П. увів нову московську літературу в систему спільнослов'янського і ширше — європейського бароко збагативши новими видами творчості жанрами темами…
С. П. стояв біля витоків російського театру. У «Рифмологіон» включені дві його п'єси у віршах: «Комідія притчі про блудного сина і «трагедія» «О Навуходоносорі царі, о телі златі і о тріех отроціх, в пещі не сожженних
ПРИБИЛОВИЧ Стефан. Київський дидискал (вчитель). ЧИТАВ ФІЛОСОФІЮ В МОСКОВСЬКІЙ СЛОВЯНО-ГРЕКО-ЛАТИНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ в перші роки її існування.
ПРОКОПОВИЧ Теофан (1681-1736). Видатний український філософ і письменник, громадський і церковний діяч. Вчився в Києві, Польщі й Римі. Професор Києво-Могилянської академії, з 1710 - її ректор. У 1716 р. за викликом Петра І виїхав до Петербурга і ФАКТИЧНО ОЧОЛИВ РОСІЙСЬКУ ЦЕРКВУ, з 1721 р. був віце-президентом Синоду. ПІДТРИМУВАВ РЕФОРМИ ПЕТРА І, СПОДІВАЮЧИСЬ ВІД НИХ КОРИСТІ І ДЛЯ УКРАЇНИ. АВТОР ПЕРЕДМОВИ ДО «МОРСЬКОГО СТАТУТУ» ПЕТРА І І БАГАТЬОХ ІНШИХ ПРАЦЬ. БРАВ УЧАСТЬ У СТВОРЕННІ АКАДЕМІЇ НАУК РОСІЇ.
РАДИВИЛОВСЬКИЙ Антоній (? -1688). Український богослов. Він та ін. проповідники виступали з амвону і випускали збірки своїх проповідей. Збірка Радивиловського, видана Києво-Печерською лаврою була перекладена і була відома в Москві
САМБІРСЬКИЙ Андрiй Самбiрський народився 1 серпня 1732 р. в селi Сироватцi Охтирського повiту Харкiвської губернiї (нині це Сумська область). Навчався латини в Бiлгородi, а потiм в Києво-Могилянської академiї. Пiсля закiнчення навчання в Києвi Андрiй Самбiрський як один з кращих учнiв академiї, БУВ ВIДРЯДЖЕНИЙ ДО АНГЛIЇ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА В КРАЇНI i англiйської мови. Був представлений Катеринi II. Вiн був настоятелем православної церкви в Лондонi до 1782 р.
Пiсля повернення А. Самбiрського до Петербурга його було запрошено стати ВИХОВАТЕЛЕМ I ВЧИТЕЛЕМ ЗАКОНУ БОЖОГО I АНГЛIЙСЬКОЇ МОВИ ВЕЛИКИХ КНЯЗIВ ОЛЕКСАНДРА (МАЙБУТНЬОГО IМПЕРАТОРА) i Костянтина.
Взимку 1809 року вiн поїхав звiдти до Криму, об'їхав весь пiвострiв. Його привiв в розпач економiчний занепад Криму, що настав пiсля росiйського завоювання.
Продовжив служiння настоятелем церкви в Царському селi. Його часто вiдвiдували лiцеїсти, серед яких був i Пушкiн. ..
САТАНІВСЬКИЙ Арсеній. Викладач Києво-Могилянської академії. Прибув до Москви в липні 1649 р. для перекладу церковних книг з грецької мови і викладацької роботи (керував місією Теодосій Сафонович).
СІЧКАРЬОВ Лука Іванович (1741-1809). Український письменник, перекладач, педагог. Родом з козацької сімї. Батько служив земським писарем в Ніжині. Закінчив Києво-Могилянську академію в 16 років. Чудово володів мовами польською, німецькою, грецькою, англійською, французькою, італійською і латиною. В 1762 р. був призначений ВИКЛАДАЧЕМ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ І КРАСНОМОВСТВА В СУХОДОЛЬНОМУ КАДЕТСЬКОМУ КОРПУСІ. З 1796 р. працював учителем історії й географії в Артилерійському та інженерному кадетських корпусах. Переклав низку книг європейських вчених.
СКОВОРОДА Григорій Савич (1722-1794). Великий український ФІЛОСОФ. В 1742 р. студентом Києво-Могилянської академії був привезений до Петербурга до придворної співочої капели цариці Лисавети, повернувся до Києва в 1744 р.
В 1750 р. був зарахований до складу російської закордонної місії, з якою відвідав Угорщину, Польщу, Австрію, Словенію й Італію. Вірші й філософські твори Сковороди були перекладені російською мовою і справили великий вплив на Росію, на багатьох діячів її культури аж до новітнього періоду - Льва Толстого, Лєскова, Судзиловського, Шахматова та ін.
СЛАВИНЕЦЬКИЙ Єпіфаній. Народився в кінці ХVІ або на початку ХVІІ ст. на Волині або на Поділлі. Навчався в Київській братській школі і за кордоном. У Києві постригся в ченці. Приблизно з 1639 і до 1649 р. викладав латину і грецьку мову у Київській академії.
Для навчальних потреб створив "ЛЕКСИКОН ЛАТИНСЬКИЙ" (1642). В кінці червня 1649 р. приїхав до Москви. Мешкав у Чудовому монастирі і викладав у школі при тій обителі. Український словникар зайнявся виправленням конфесійних книг у Москві. 1674 р. московський церковний собор доручив йому зробити новий переклад Біблії. Єпіфаній Славинецький переклав Новий Заповіт і П’ятикнижжя. Його вважали головним співробітником патріарха Никона у проведенні церковних реформ. Коли в 1660 р. собор позбавив Никона патріаршества і священства, укладення соборного діяння було доручено царем Олексієм Михайловичем Славинецькому як наученішому на Москві.
- СЛАВИНЕЦЬКИЙ ПРИНІС З УКРАЇНИ ДО МОСКВИ ЗВИЧАЙ ЗВЕРТАТИСЯ З ПРОПОВІДЯМИ ДО НАРОДУ.
Про нього сучасники писали як про "вишуканого дидаскала", котрий запровадив у Москві "звичай повчати народ живим словом власного складу". Славинецький залишив по собі величезну спадщину - близько 150 праць, оригінальних і перекладаних. З них на особливу увагу заслуговують "ФІЛОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК" (пояснення термінів Святого Письма та святоотчеської літератури) і "ЛЕКСИКОН ГРЕКО-СЛОВ’ЯНО-ЛАТИНСЬКИЙ".
СЛОМИНСЬКИЙ Гедеон. Київський професор. За наказом цариці Лисавети Петрівни в 1747 р. був запрошений для видання нової Біблії. Разом з Варлаамом Лащевським впорядкував Біблію і видав 1754 р. Вона друкується й нині. Був РЕКТОРОМ МОСКОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ В 1758-1761 Р.Р.
СЛОТВИНСЬКИЙ Митрофан. Київський вчений, ЗАСНУВАВ ШКОЛУ У ТВЕРІ.
СМОТРИЦЬКИЙ Мелетій (світ. ім’я — Максим Герасимович) (ймовірно, 1577, містечко Смотрич, Хмельн. обл., або м. Кам’янець-Подільський —1633)— укр. мовознавець, письменник, церк. і осв. діяч. Син письменника-полеміста Г. Д. Смотрицького. Навч. в Острозькій школі, потім (1594 — 1600) — у Віленській академії; СЛУХАВ ЛЕКЦІЇ В ЛЕЙПЦ., ВІТТЕНБ. Й НЮРНБ. УН-ТАХ. Імовірно, за кордоном ОДЕРЖАВ УЧ. СТУПІНЬ ДОКТОРА МЕДИЦИНИ.
Бл. 1608 прибув до Вільна, де, мабуть, викладав у брат. Школі, був одним з перших її ректорів. У 1616 виходить його переклад староукр. мовою «Євангелія учительного... Калиста». У 1618 повернувся до Вільна, де в Святодухівському монастирі постригся в ченці під ім’ям Мелетій. 1619 у м. Єв’ї (Вевіс) біля Вільна вийшла друком його славнозвісна праця «ГРАММАТІКИ СЛАВЄНСКИА ПРАВИЛНОЄ СVНТАҐМА». В 1615 у Кельні опубл. граматику грец. мови. Брав участь у написанні «Букваря языка славенска», надр. 1618 в Єв’ї. 1620 висвячений на АРХІЄПИСКОПА ПОЛОЦЬКОГО, єпископа вітебського й мстиславського. Після цього видав низку антиуніат. творів, за що зазнав переслідувань польс. властей. На поч. 1624 С. вирушив з Києва у подорож на Схід (Константинополь, Палестина, Єгипет). Навесні 1625 повернувся до Києва. У 1627 перейшов на бік унії, був архімандритом Дерманського монастиря. Папа Урбан VIII дав С. титул ієрапольського архієпископа. Протягом 1628 — 29 видав кілька книжок, у яких виправдовував свій учинок, агітував за унію, за скликання собору для примирення укр. церков.
«Грамматіка...» С. — один із найвидатніших творів старожитнього слов’ян. мовознавства. Учений першим в історії вітчизн. лінгвістики дав ПОВНИЙ КУРС ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯН. МОВи в прийнятих тоді частинах: орфографія, етимологія (тобто морфологія), синтаксис, просодія. У розділі про орфографію в давнину давався й опис фонетики та орфоепії...Уперше виразно відділив церковнослов’ян. мову від живих слов’янських, проте східнослов’ян. характер норм С. благотворно вплинув на усталення орфографії й пунктуації староукр. літ. мови. Книга С. справила вплив на розвиток грамат. думки в Сербії, Болгарії, Румунії. С. — один із основоположників вітчизн. славістики.
СОФОНОВИЧ Теодосій. Народився у Києві на початку ХУІІІ ст. в міщанській сімї. Вчився у Києво-Могилянській академії. Л. Баранович передовірив йому функції ректора Києво-Могилянської академії, які Софонович виконував до літа 1655 р. Справою життя його була "Кройніка" - історія України, написана тодішньою українською літературною мовою. В 1649 Р. БУВ КЕРІВНИКОМ ГУРТУ ПЕРЕКЛАДАЧІВ З ГРЕЦЬКОЇ МОВИ, НАДІСЛАНОГО ДО МОСКВИ. З 1669 р. був місцеблюстителем Київської митрополії.
СТЕКЛОВСЬКИЙ Михайло. Український гравер. Працював в Росії з кінця XVII ст.,
СТРЕШОВСЬКИЙ Антоній. Один з шести київських вчителів, відряджених київським митрополитом до Москви на вимогу російського царя.
ТАРАСЕВИЧ Леонтій (? - після 1703). Видатний український гравер. Працював у техніці офорта, різцевої гравюри. Мешкав у Чернігові, Вільні, Києві. Книжки в його оформленні виходили латинською, польською й українською мовами. Був запрошений до Москви для створення ПОРТРЕТІВ царівни Софії та ін. осіб російського вищого світу.
ТЕНЧЕГОРСЬКИЙ Григорій. Український поет, маляр, гравер на дереві й міді. Здобув освіту в Києво-Могилянській академії. Працював у Москві та Петербурзі між 1697 і 1718 р.р. Ілюстрував інженерно-навчальні й церковні книжки, посібники з артилерії й архітектури, а також «Брюсів календар». Разом з іншими українськими майстрами заклав підвалини портретного жанру в російській графіці, перенісши до неї риси українського парсунного портрету.
ТИХОРСЬКИЙ Єпіфаній. Київський вчитель, заснував школу у Белгороді.
ТОДОРСЬКИЙ Симон (1701 - 1754). Закінчив Києво-Могилянську академію і викладав в ній давньогрецьку та німецьку мови. У 1742 р. СТАВ ДУХІВНИКОМ ПРИНЦЕСИ КАТЕРИНИ - МАЙБУТНЬОЇ КАТЕРИНИ ІІ та її чоловіка - майбутнього Петра ІІІ, а потім цесаревича Павла. З 1745 - радник Синоду.
ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ Кирило (? - 1646). Один з видатних дидаскалів Львівської братської школи, створеної в 1586 р., вчителював також у віленській школі. Був ігуменом і проповідником кількох монастирівЙого "Зерцало богослов’я" (1618) неодноразово перевидавалось і на Україні, і в Білорусії
ТРОЩИНСЬКИЙ Дмитро Прокопович (1754 - 1809). Народився в сім’ї козака Прокопа Трощини на Полтавщині. Після закінчення Києво-Могилянської академії працював у Малоросійській колегії. Потім БУВ УПРАВИТЕЛЕМ КАБІНЕТУ КАТЕРИНИ ІІ, МІНІСТРОМ НАДІЛІВ, МІНІСТРОМ ЮСТИЦІЇ. У похилому віці повернувся на Україну. Був сусідом батька Миколи Гоголя Василя Опанасовича, теж вихованця Києво-Могилянської академії.
ТУПТАЛО Данило - Димитрій РОСТОВСЬКИЙ. Син сотника Київського козачого полку, сподвижника Богдана Хмельницького. Народився в містечку Макарові нинiшньої Київської області в 1651 році. Вчився в Києво-Могилянській академії, закінчив її по класу риторики. В липні 1668 року сімнадцятирічний юнак прийняв чернецтво і уславлене згодом ім’я Димитрія. Два роки служби Димитрія проповідником в Чернігові зробили його ім’я відомим не лише в усій Україні, але й у Польщі та Литві. В 1684 р. йому доручено зібрати і виправити "Житія святих". ..Він обклав себе творами західних і східних діячів церкви і почав писати свої "Четьї - Мінеї".
1689 року гетьман Іван Мазепа взяв Дмитра Туптала з собою до Москви і представив його царівні Софії, її братові Івану та майбутньому Петрові Першому. 25 років працював Дмитро Туптало-Ростовський над "Четьями-Мінеями". Закінчив він її в 1705 році в Ростові Великому, де служив останні сім років свого життя. Цей твір українського письменника, культурного і церковного діяча Данила Туптала став настільною книгою для всіх віруючих українців, росіян і білорусів. 1701 р. Димитрій за наказом Петра І залишив Україну. 1702 р. та був призначений на Ростовську кафедру. Він знайшов її, як вказує та ж "История русской церкви" (1991) "в печальном положении. Духовенство было невежественное, учить своих духовных детей не могло. Грустно и больно было образованному и ученому сыну юго-западной Руси (так в цій книзі іменується Україна) встретить такое невежество"
Ззаснував в Ростові Великому ПЕРШУ В РОСIЇ ДУХОВНУ СЕМІНАРІЮ, де вивчали давньогрецьку мову й латину. Димитрій керував семінарією і сам викладав в ній за браком вчителів. Незабаром почались театральні вистави в цій школі. .. Свої ПРОПОВІДІ він проголошував не в пишномовних формах класичного стилю, а у вигляді звичайної, простої розмови вчителя з учнями, батька з дітьми. "И ДОСЕЛЕ ВСЯ ПРАВОСЛАВНАЯ РОССИЯ ПИТАЕТСЯ ВДОХНОВЕННЫМИ БЕСЕДАМИ СВЯТИТЕЛЯ РОСТОВСКОГО". Дмитро Туптало був також драматургом, автором п’єс "Комедия на день Рождества Христова", "Комедия на Успение Богородицы" та ін.
22 квітня 1757 р. Cвятіший Синод зарахував Димитрія Ростовського до лику святих . Так син козацького сотника з Київщини, видатний український письменник і просвітник Данило Туптало - Дмитро Ростовський став російським святим, якого російська православна церква продовжує шанувати й зараз.
ТУРОБОЙСЬКИЙ Йосип. Київський дидаскал, відряджений в 1701 р. до Москви київським митрополитом за наказом царя. БУВ РЕКТОРОМ МОСКОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ в 1706 - 1708 р.р.
ФАЛЬКІВСЬКИЙ Іриней. Український вчений, богослов, працював в Росії.
ФЛОРИНСЬКИЙ Кирило. Київський вчений. РЕКТОР МОСКОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ В 1741 - 1742 р.р.
ХОЛМСЬКИЙ Сильвестр. Київський вчитель. ЗАСНУВАВ ШКОЛУ В РЯЗАНІ.
ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ Павло. Український богослов. Був відряджений в 1708 р. до Головкіна "для переводу нужных дел государевых".
ЩИРСЬКИЙ Іван, в чернецтві Інокентій (? - 1714). Видатний український гравер. 1689 р. приїхав до Москви за дорученням Лазара Барановича де виконував гравюри на замовлення.
ЮШКЕВИЧ Амвросій. Київський вчитель. ЗАСНУВАВ ШКОЛУ У ВОЛОГДІ.
ЯВОРСЬКИЙ Стефан (до постригу - Семен) народився в 1658 р. в сучасній Львівській області в містечку Яворові в незаможній православній шляхетській сім’ї. Дитинство пройшло в Ніжині, куди переселились батьки. В 1673 р. його було віддано до Києво-Могилянського колегіуму, де він досконало оволодів латиною і давньогрецькою мовою. Після закінчення колегіуму продовжив навчання в училищах Львова, Любліна, Познані й Вільна. Отримав звання вчителя словесних наук і філософії, а потім - магістра філософії і вільних мистецтв і теолога. В 1690 р. прийняв чернечий постриг в Києво-Печерській Лаврі. Викладав в Києво-Могилянській академії поетику, риторику, філософію й теологію. В своєму курсі філософії популяризував ідеї Відродження. Писав вірші українською, польською, латинською, старослов’янською та російською мовами, за які був названий "лавроносним поетом"; вірші писав все своє життя. В Києві прославився як блискучий проповідник, високий рівень його красномовства визнавали навіть його ідейні супротивники.
На початку 1700 року, перебуваючи в Москві, С. Яворський виголосив промову над труною боярина Шеїна. Серед присутніх був і Петро І, який оцінив талант Яворського і попрохав його прийняти пост митрополита Рязанського і Муромського, а коли в тому ж році помер патріарх Адріан, Петро І призначив досить молодого (42 роки) українського церковно-політичного діяча, лавроносного поета й філософа, місцеблюстителем патріаршого престолу.
В "Истории русской церкви", виданій Спасо-Преображенським Валаамським монастирем (1991)і, читаємо (ст.643): "Петр встретил слишком мало сочувствия и содействия своим предначертаниям между архипастырями своего времени, а потому должен был обратить взор на духовенство южной России (тобто України) как более просвещенное и более способное. Петр положил начало поставлению архиереев из малороссов - воспитанников киевских, и первый выбор пал на того, кому вверено было управление всей Русской церковью. Несмотря на то, что в Москве приняли Стефана неласково, осыпали его бранью и клеветами".
.. Він пише численні проповіді, в яких підтримує окремі реформи Петра І. В 1701 році цар віддав під його нагляд Московську слов’ яно-греко-латинську академію, єдиний вищий учбовий заклад тодішньої Москви, вона була відкрита в 1685 р. на базі Заіконоспаської школи С. Полоцького і реорганізована в 1701 р. за наказом Петра І на зразок Києво-Могилянської академії, і Яворський перший прийняв звання ПРОТЕКТОРА АКАДЕМІЇ. Як оповідає цитована новітня "История русской церкви", "Стефан Яворський, питомец школ киевской и львовской, внушил царю, что лучшим образцом для устройства Академии Московской может быть Киевская и УСТРОИЛ АКАДЕМИЮ МОСКОВСКУЮ ПО ОБРАЗЦУ КИЕВСКОЙ".
Там він реформував весь учбовий процес, головним зробив вивчення латини - мови тодішньої вченої Європи. При Академії він створив театр, до нас дійшли тексти й програми вистав, і цілком вірогідно, що їх автором був Яворський. Він взяв під свою опіку московську друкарню і видавав словники, учбові посібники, свої книжки з риторики, а також свої вступні статті і примітки до церковних книг, виступаючи, як редактор і навіть коректор.
… В 1712 р. Яворський виголосив промову, в якій обгрунтував своє НЕВДОВОЛЕННЯ ПОЛІТИКОЮ ПЕТРА відносно церкви, монарші й людські гріхи Петра І, і виявив прихильність до царевича Олексія, якого він назвав "єдиною надією" Росії.
Після цього йому було заборонено виступати з публічними промовами. Заборона була скасована лише через три роки. .. 1718 р. Яворський написав полемічний трактат "Камінь віри", в якому підтвердив свої попередні погляди. Цей трактат тоді ж в Європі було перекладено на латину. Критикуючи громадські порядки в Росії, Яворський показував моральну деградацію і духовне спустошення панівних кіл держави. "Какое между нами растление, - писав він, - глянешь на начальников - растление, глянешь на приказы - растление. Растление происходит от главы, от начальников".
..1720 року Петро І зібрав під своєю орудою церковний собор і затвердив на ньому створення Святішого Синоду як вищого керівництва російської церкви. Сподівання Яворського на відновлення патріаршества не справдились. ..Петро І призначив саме його Президентом Святішого Синоду. Цю посаду С. Яворський займав недовго, бо 24 листопада 1722 року помер.. В листі до Дмитра Туптала, який тоді також перебував в Росії, Яворський скаржився на суєтність свого життя в Росії, писав, що мріяв " ... вийти з цього Вавілону. Помолись, святителю Божий, за звільнення полонених, серед котрих першим є я".
ЯНОВСЬКИЙ Теодосій. Київський вихованець. Заснував Олександро-Невську школу в Петербурзі.
Слуды от Игоря » Пт янв 29, 2010 2:51 pm
Слуды от Игоря » Пт янв 29, 2010 2:53 pm
ДВУХ БАТАЛЬОНОВ российской регулярной армии и ШЕСТИ ПОЛКОВ черноморских казаков"
Сибиряк » Пт янв 29, 2010 3:54 pm
Слуды от Игоря » Пт янв 29, 2010 5:17 pm
просветиться - откуда на кубани козаки взялись
Слуды от Игоря » Пт янв 29, 2010 9:48 pm
Сейчас этот форум просматривают: Bing [Bot] и гости: 9
