Вона біжить широким коридором…
Розгублена, заплакана, лиха,
Де він? Яка палата? Та нема нікого…
Нарешті двері! Він! Живий!! Знайшла…
І сіла біля ліжка, ком стоїть у горлі,
Сказать хоч щось ні сил, ні мужності нема…
Іде війна і майже в кожній хаті горе,
Але не в неї - він живий, вона його знайшла.
Він був у пеклі, де палає синє небо,
Там мить розділить навпіл смерть й життя…
А ціль тримати міцно оборону
Й в атаку йти та битись до кінця!
І він ішов хоробро в бій й сміливо,
Хоч страшно було – мозок жах проймав
Але він знав – іде за Україну милу,
За рідну землю до останнього стояв!
Що врятувало? Випадок? Везіння?
Чи може купа тихих й чуйних молитов,
Плачів, свічок, прохань і голосіння,
Які лунають у стінах усіх церков…
Й вона молилась звечора й до рання,
Щоб жив і вистояв, і щоб прийшов,
Щоб не загинув він - її коханий
Її єдина, вічна і свята любов…
Тепер він спить, ворушаться ледь губи
Вона сидить і сон цей стереже
Війна підступна, люта, дика, груба
Його у неї вже не забере…
(с) Наталія Тернопільська
